EcoSys
27 бер. 2021 р.

Президент ініціює реформи в сфері довкілля: чого нам очікувати?

Екс т.в.о. голови держекоінспекції Єгор Фірсов докладно розглядаємо важливий указ у сфері екології.

Нещодавно РНБОУ прийняла низку важливих рішень: санкції щодо телеканалів Медведчука та його активів, санкції щодо Януковича та його оточення; щодо компаній, які незаконно розробляли надра, та інші. Це ті кроки, про які багато говорять і розбирають до деталей. Водночас приймають також не менш важливі документи, яким не приділяють достатньої уваги, хоча вони мають більші і серйозніші наслідки. І саме про один із таких указів у сфері екології хотів би розповісти детальніше. З повним текстом можете ознайомитися тут, а я прокоментую основні пункти документа.

Почнемо з базового: затвердити Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2021–2025 роки. Саме в ньому має бути визначений план імплементації всіх європейських директив відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Станом на сьогодні у сфері охорони навколишнього середовища виконано лише 50% зобов’язань. Ми вже вдвічі відстаємо від визначених строків, тож потрібно збільшити темп реформ, не поступившись якістю. Також документ має містити план поступової екомодернізації підприємств відповідно до нової програми ЄС — Green Deal. Це окрема важлива тема, особливо для великого олігархічного бізнесу. Якщо українські підприємства не модернізувати найближчим часом, під загрозою опиниться експорт до ключового ринку — країн ЄС. Тому буде надзвичайно цікаво спостерігати за формуванням цього документа, тут буде зламано багато списів.

Для впровадження сталої системи управління відходами РНБО зобов’язала забезпечити супроводження у Верховній Раді України проєкту закону України «Про управління відходами» (реєстраційний №2207-1д, прийнято у першому читанні). Цей закон необхідний для того, щоб запровадити європейську систему управління відходами, а також імплементувати ряд європейських директив. Станом на сьогодні поводження з відходами в Україні дуже хаотичне та не відповідає європейським нормам. Україна — найбрудніша країна в Європі і одна з найбрудніших у світі. Понад 25 тис. нелегальних сміттєзвалищ. Відсутність переробки та сортування. 95% побутових відходів надходять на полігон і захоронюються там. Збитки від забруднення ґрунтів через засмічення території лише за 2019 рік становили понад мільярд гривень. І це лише офіційні дані, розраховані за старими радянськими методиками. Насправді збитки значно більші. Штрафи за засмічення не оновлювалися з 1990-х років. Тому міжнародні інвестори не бачать сенсу будувати в Україні сучасні сміттєпереробні заводи.

Ще одне рішення вдарить передусім по великих забруднювачах, а це об’єкти металургії та енергетичної генерації, які належать до олігархічного бізнесу. Указом передбачено внесення змін до Закону України «Про охорону атмосферного повітря» стосовно впровадження обов’язкових автоматизованих систем контролю викидів забруднюючих речовин, визначення якості атмосферного повітря та оцінки впливу його забруднення на здоров’я та життєдіяльність населення. Такі зміни до закону порушать дуже болісне питання про реальні обсяги викидів у повітря і шкоду для населення. Ця ініціатива з’являється вже не вперше, але до цього олігархічне лобі успішно руйнувало плани з упровадження систем моніторингу. Промислові корпорації не хочуть нести реальної відповідальності за шкоду довкіллю та людям і також не хочуть вкладати сотні мільйонів доларів у модернізацію.

Наскільки це питання важливе для людей? Наведу лише кілька прикладів. Рівень смертності від забруднення повітря в Україні — один із найвищих у світі і становить 120 смертей на 100 тисяч населення. Про це йдеться в статті, опублікованій газетою The Guardian, із посиланням на дослідження групи вчених Всесвітньої організації охорони здоров’я. Смертність від забруднення повітря в Україні у п’ять разів вища, аніж у п’яти найчистіших країнах, разом узятих.

Інформацію про річний обсяг викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря збирає та узагальнює Державна служба статистики. При цьому підприємства-забруднювачі самі подають звіти про те, скільки викидів було здійснено, а тому ця інформація не може розцінюватися як достовірна. Наведена в указі президента норма містить зобов’язання встановити на джерелах забруднення автоматичні системи моніторингу. Це важливо для обліку та контролю викидів, фіксації завданої шкоди та екологічних податків. Таким чином, держава та суспільство зможуть отримувати офіційні дані щодо кількості викидів та їх інтенсивності.

 

Кабмін повинен підготувати та затвердити у шестимісячний строк водну стратегію України на період до 2050 року. Тривалі посухи, нерівномірні опади та більш активне випаровування вологи в результаті потепління призводять до постійного зменшення водності річок. Українські вчені очікують, що, наприклад, в Одеській області зниження водності становитиме до 50% у період до 2030 року і до 70% — до 2050-го. Це призведе до значних проблем для міст, катастрофічного зменшення врожайності у сільському господарстві, проблем для роботи гідроелектростанцій і блоків атомної енергетики, які потребують постійного охолодження.

Більшість українців споживають питну воду саме з поверхневих джерел, тож, окрім зазначених викликів, гостро стоятиме питання дефіциту питної води. Інститут водних проблем і меліорації прогнозує, що вже до 2050 року Україні доведеться імпортувати питну воду. Саме тому прийняття цієї стратегії є дуже й дуже актуальним.

 

До ВРУ потрібно внести законопроєкт щодо державної системи моніторингу довкілля. Сьогодні в Україні відсутня цілісна система моніторингу навколишнього середовища. Органи влади не мають вихідних даних щодо екологічних показників, які мають лягати в основу прийнятих рішень. За державний моніторинг відповідають 11 суб’єктів, більшість із яких не оприлюднюють отриманих даних у відкритому доступі. Крім того, матеріально-технічне оснащення для здійснення таких досліджень морально та фізично застаріло. У Міністерстві захисту довкілля та природних ресурсів немає відділу й посадової особи, які відповідали б саме за сферу моніторингу довкілля та обробки даних, тобто ця надважлива сфера, на жаль, не є пріоритетом. Указ президента покликаний змінити таке ставлення і зосередитися саме на отриманні достовірної та оперативної інформації про стан довкілля. За наявності такої інформації влада зможе приймати управлінські рішення, спираючись на факти, а не на припущення.

У шестимісячний строк має бути затверджено державну стратегію управління лісами України до 2035 року, а також порядок організації охорони та захисту лісів. Ми досі не знаємо рівня лісистості території країни. Є дані про лісистість у 15,9%, але це станом на 2011 рік. Погодьтеся, за десять років стан лісів значно змінився і, на жаль, не в кращий бік. Майже рік минув після підписання закону про національну інвентаризацію лісів, але її навіть не розпочато. І замість того, щоб використовувати сучасні методики супутникового моніторингу, інвентаризацію виконуватимуть вручну.

На розгляд Верховної Ради України має бути внесений законопроєкт щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) і Кримінального кодексу України стосовно посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері управління відходами. Чинне законодавство не містить окремої норми, яка встановлювала б покарання за засмічення територій населених пунктів, як це є в більшості європейських держав. Якщо в Україні викинути з вікна автомобіля сміття, то заплатити за це згідно з КУпАП доведеться лише 17 грн. Не кажу вже про смішну відповідальність у сфері поводження з небезпечними відходами. Саме внаслідок цього в нас майже кожного тижня виникає скандал через чергову «знахідку» — медичні відходи, ртутні лампи або залишки від тваринництва, які лежать просто неба та забруднюють ґрунти і воду. Тому посилення відповідальності дуже на часі!

Окремою важливою темою є стан довкілля на окупованій частині Донбасу. Через воєнні дії з боку РФ Україні завдано великої шкоди, і це потенційно може бути предметом судової справи і відшкодування у міжнародній юрисдикції. Отже, має бути затверджена концепція стабілізації екологічної ситуації та забезпечення екологічної безпеки на території Донецької та Луганської областей. Наслідки масового затоплення шахт, яке відбувається після зупинки насосів, що відкачують ґрунтові води, можуть бути катастрофічними для регіону: масове забруднення питної води, просідання ґрунту, внаслідок чого може бути зруйновано інфраструктуру. Особливу небезпеку становить шахта «Юнком», де 1979 року здійснили ядерний вибух. Якщо не відкачувати води, вона з'єднається з радіоактивними матеріалами, досягне рівня ґрунтових вод, після чого радіоактивні матеріали можуть потрапити в річки Кримка, Кальміус і Сіверський Донець, а потім і в Азовське море. Окремою важливою сферою є оцінка шкоди, завданої довкіллю в результаті збройної агресії РФ.

Ще один пункт також є дуже болісним для олігархічного бізнесу, адже стосується здебільшого великих спалювальних установок, а це ТЕЦ і ТЕС, власниками яких є держава та група компаній ДТЕК. Указом визначено, що має бути затверджений національний план з енергетики та зміни клімату на період до 2030 року. Оскільки Україна є членом Європейського Енергетичного співтовариства, ми маємо виконувати затверджений 2017 року Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок. Метою НПСВ є поступове скорочення викидів діоксиду сірки, оксидів азоту та пилу. Проте кінцеві строки реалізації заходів з екологізації постійно переносяться. 67% викидів парникових газів спричиняють саме енергетика і спалювання викопних видів палива. І тут постає чергове дуже болісне питання відмови від споживання і, як наслідок, від видобутку українського вугілля. Навколо нього розгорнеться ціла битва, адже видобуток вугілля та його спалювання — це майже замкнений цикл великого бізнесу одного з олігархів, і відмова держави від цього ринку може вдарити дуже відчутно. Пригадайте баталії, які досі не вщухають, навколо «Роттердам+». Це буде не менше, а навіть більше протистояння. Адаптація до зміни клімату також потребує великої уваги, але в цій сфері є непогані напрацювання заступниці міністра із захисту довкілля та природних ресурсів Ірини Ставчук.

Разом з тим слід зауважити, що до указу президента не було включено закону про державний екологічний контроль, і це певний недолік. Адже без реформи Державної екоінспекції та надання їй ефективних і дієвих повноважень контроль за дотриманням природоохоронного законодавства є дуже ускладненим. Екоінспекція є важливим контролюючим органом, фактично «руками» Міндовкілля, і коли ТОП-забруднювачі банально не допускають інспекторів і не несуть відповідальності, — це неадекватна ситуація, яка потребує законодавчого врегулювання. Також зазначу, що варта уваги законодавча ініціатива щодо контролю та зменшення промислового забруднення, якої також не згадали в указі. Але цей законопроєкт має достатньо вад, і над ним ще варто попрацювати профільному міністерству.

Отже, ми коротко проаналізували найважливіші сфери та ініціативи указу президента. Сміливо можна говорити, що це перший системний і широкий документ, який покликаний зосередити роботу уряду на конкретних завданнях. Президент навів фокус на ті питання, які потребують невідкладного вирішення. Саботувати не вийде, адже контроль за виконанням цього указу буде жорстким. Можна стверджувати, що реалізація зазначених заходів дає нам шанс на швидку екологічну модернізацію та отримання дійсно важливої інформації про стан довкілля у країні.

 

Джерело: ZN,UA
Автор: екс т.в.о. голови держекоінспекції Єгор Фірсов

pic
Приєднуйся до команди волонтерів в своєму місті