EcoSys
3 лист. 2020 р.

Ми фактично обманюємо європейців — Максим Бородін про те, як Маріуполь передає дані про повітря в глобальну систему

1 листопада в Маріуполі планувалася велика екологічна акція протесту. Її вимоги — а це модернізація окремих вузлів виробництва меткомбінатів, закриття коксохіму в межах міста і прийняття законів, які б зобов'язали заводи оснастити джерела забруднення аналізаторами повітря — адресували компанії «Метінвест», президенту і Верховній Раді України. Але через перехід Маріуполя в помаранчеву карантинну зону по COVID-19 від мітингу довелося відмовитися.

Холдинг «Метінвест», що володіє двома містоутворюючими підприємствами — меткомбінатом Ілліча і «Азовсталлю» — запевняє, що екопроекти є для нього одними з пріоритетних, і що на модернізацію обох комбінатів витратили в 2019-му більше 80 мільйонів доларів.

Але глава депутатської комісії міськради з питань екології та охорони здоров'я Максим Бородін стверджує, що заводи провалили терміни важливих модернізацій і наростили виробництво. Це, плюс особливості осінньої метеорології, вилилося в товсті шари бурого пилу на підвіконнях маріупольців.

- Останнім часом місто накрила хмара пилу з їдким запахом, яка не розсіюється навіть вітрами. Що відбувається?

- Чинників багато. Один з них — збільшення виробництва, причому на обох комбінатах, як повідомляють наші інсайдери. Коли ми бачимо бурі хмари, які синхронно з'являються над виробництвами, це підтверджує збільшення виробництва. Ще це пов'язано зі зміною сировини. Різко збільшилися неорганізовані викиди. Наступний фактор — сезонний: погодні умови сильно впливають на розсіювання викидів і восени змінюються в гіршу сторону: викиди придавлюються верхніми шарами атмосфери і, фактично, притискаються до землі.

Це легко побачити, особливо коли під'їжджаєш до міста. А якщо викиди не розсіюються, вони розносяться вітром по всьому місту. Якщо два місяці тому люди рідко скаржилися, що запах коксохіму присутній в районі АС-2 (західна околиця Маріуполя — ред.), то зараз це набуває масового характеру.

- А де ж обіцяні очищення, модернізація і публічно прийняті «Метінвестом» зобов'язання по реконструкції коксохіму?

- Коксохім доживає свій вік, але його власник всіма силами намагається це «доживання» продовжити. Ми розуміємо, що ніяких глобальних модернізацій там зроблено не буде, та й неможливо це зробити — коксові батареї зносять цілком і будують нові. Нові ми побудувати в центрі міста не дамо, це зрозуміло. А для власника втрата навіть старих, віджилих свій час, коксових батарей — це додаткові витрати на природний газ. Тому зі старими батареями будуть тягнути до останнього, як це було в 2012 році. Тоді одна з батарей рухнула, а інші дві закрили після масових протестів.

У лютому «Метінвест» звітував про встановлені системі газоочистки на обох комбінатах і про інші реконструкції, наприклад — припинення охолодження однієї з домен морською водою:

- Якщо викиди, за вашими словами, ростуть, як заводи отримують дозволи на них?

- Дозволи на викиди видаються на сім років, але підприємства часто вдаються до хитрощів і отримують нові дозволи, не чекаючи закінчення попереднього терміну. Таким чином подовжують терміни, щоб не виконувати заходи, прийняті в попередньому періоді.

Це стандартна практика останніх 25 років. Найбільш цинічна історія з минулими дозволами в тому, що глава Донецької ВГА зіграв на боці Ріната Ахметова. Коли ми вимагали внесення термінів модернізації в дозвіл, адміністрація не захотіла переробляти документи і запропонувала комбінатам взяти на себе публічні зобов'язання. Зобов'язання вони взяли, вказали терміни, у нас є офіційні листи. Тільки в цих листах вказано, що модернізація конвертерів «Азовсталі» (одного з двох) повинна завершитися в кінці цього року (тут графік модернізації). На сьогодні цього немає і нам навіть не можуть сказати точних термінів. Навіть проект модернізації не закінчений.

З 2016-го терміни модернізації меткомбінату Ілліча і «Азовсталі» продовжили на 5 років, тобто до 2021 року роботи повинні завершитися на 20 об'єктах.

Я писав офіційний запит, хотів знати, на якій стадії перебуває реалізація екологічної програми 2012-2020, і що було зроблено. Так ось, до кінця року заходів з модернізації конвертера немає. Історія така, що не дивлячись на прийняті публічні зобов'язання, велика частина їх не виконана. Ремонтні роботи ведуться на аглофабриці, процес йде, але ефективність цього ми побачимо в кінці року. Труби не димлять, але сьогодні є великі неорганізовані викиди з цехів. Є дві недобудовані газоочистки. Добудують, запустять, ось тоді і подивимося, чи буде результат.

- У місті ж є система моніторингу: встановлено безліч газоаналізаторів, постів спостереження, лабораторій, хіба це не може засвідчити порушення?

- Історія з моніторингом непроста і сумна. Державний моніторинг на сьогоднішній день недієздатний. Пости ОДА — додатковий інструмент, який, на жаль, не враховується в загальнодержавних вимірах, хоча є постанова Кабміну про облік даних з цих постів. Так ось ці пости, так звані «пости Натруса», маючи на озброєнні дуже якісне обладнання, не обслуговуються належним чином. З моменту їх установки ці пости або не показують інформацію взагалі, або показують її некоректно. Є вже дані, які і ми міряємо, і стаціонарні пости дають. І якщо нові пости дають мізерні показники, в порівнянні з вже існуючими, це означає, що вони не працюють. Є відповідь, що запчастини до цих постів «не доїхали», і винен в цьому COVID.

Вишенькою на торті в цій історії є те, що недавно дуже голосно Мінекології та природних ресурсів разом з Донецькою ОДА заявило про приєднання до глобальної європейської системи моніторингу. Тобто дані з існуючих постів виводяться в європейську систему. Це добре? Так це круто. Але найжахливіше в цій ситуації те, що європейці поки не знають про те, як працюють і що показують ці пости. Я думаю, що скоро вони про це дізнаються.

- Якщо я правильно зрозуміла, пости під'єднали до глобальної мережі, минаючи загальнодержавну?

- Ну ось такий нонсенс у нас. Головна вимога європейської системи моніторингу — верифікація (перевірка) даних. Всі дані повинні бути перевірені ще раз, вчасно проведені калібрування (приладів - ред.) І всі регламентні роботи повинні проводитися в установлений виробником термін. Якщо ми отримуємо відповідь ДонОГА, що немає запчастин і через це не проведені необхідні регламентні роботи, а дані продовжують передаватися, то ми фактично обманюємо наших європейських партнерів і обманюємо людей, які дивляться на цю карту. Думаю, що закінчиться це тим, що Україну відключать від цієї системи. Краще не передавати дані якийсь час взагалі, ніж спотворювати реальність.

Що стосується моніторингу викидів в цілому по Україні, то наша команда про це кричить останні п'ять років, я і в «Нових лідерах» брав участь, щоб винести цю тему на загальнонаціональний рівень. Існуюча система неефективна, потрібна нова. Ми разом з фахівцями написали проект концепції самої реформи. Нам потрібна центральна референсна лабораторія, яка буде давати оцінку працездатності існуючого обладнання. На сьогоднішній день, купуючи прилади європейського рівня, ніде їх перевірити на відповідність. Існуючі лабораторії тільки переводять інструкцію російською мовою, але польових тестів не проводять.

Така ситуація виникла з постами, встановленими на кордоні санітарної зони в нашій області. Кожен прилад, а їх на сьогодні близько 50-ти, куплений за 1 мільйон гривень. Чи це зла воля, не знаю, але з моменту їх установки ми паралельно робили заміри своїм обладнанням — різниця в рази. І якщо наші дані збігаються з референсними постами, то мобільні пости генерують набір випадкових чисел. Незважаючи на мої звернення до ДонОГА, там збираються ще докуповувати такі пости. Це пряма корупція, злий умисел. Люди, які це підтримують, повинні відповісти. Але, на жаль, поки немає політичної волі залучати цих людей до відповідальності. А те, що змінили не тільки міністра, а й повернули старі кадри в державну екоінспекції, говорить про те, що всі очікування на еко-реформу можна поховати.

А Мінприроди, незважаючи на той проект, який ми подали, на вимоги щодо збільшення штрафів для забруднювачів і штрафів за недопуск громадських активістів на підприємства, не дає виразних відповідей. Хоча моніторинг безпосередньо не впливає на забруднювача, тільки дає розуміння загальної картини — це основна частина контролю.

- Вас в складі екологічної інспекції не допустили на заводи під час інспекції, чому?

- Мене особисто, як офіційного громадського екологічного інспектора в складі екоінспекції, не допустили вже два рази. Причина — посилання на коронавірус. При цьому ми бачимо, що ситуація катастрофічна з викидами. А екоінспекція каже, що нічого не може зробити, тому що немає відповідальності за недопуск. Поки ВР не прийме закон, наприклад 1 млн гривень за перший недопуск, 5 млн — за другий, нічого не зміниться. У нас приватника навиворіт вивернуть за порушення, а великим забруднювачів — нічого.

- А що може зробити міська влада у цій ситуації, і чи робить?

- Міська влада могла б вплинути на прискорення модернізації. Наприклад, під об'єктами, де ще не виконана модернізація, підвищити ставку на використання землі. На сьогоднішній день це 1%, і це менше, ніж платять всі підприємці.

Ми можемо підняти ставку до 14% і тим самим стимулювати забруднювача. Це ж стосується і шлакових гір. За три шлакових гори «Метінвест» платить в рік близько 5 млн гривень, для них це — копійки. Якби вони платили 50 мільйонів, то напевно задумалися про будівництво цементного заводу або ще чого-небудь. А на сьогодні їм вигідно просто зберігати шлак і нічого з ним не робити.

Ситуація реально зайшла в глухий кут. Всі законні засоби за останні 5 років ми використовували: писали проекти законів, вимагали посилення контролю, намагалися вести діалог з представниками заводів. Ми не критикували, сидячи на місці. Зараз все наближається до протестів. Ми планували їх 1 листопада, після виборів (партія «Сила Людей», в яку входить Бородін, балотувалася до міськради — ред.), щоб ніхто не спекулювали на цьому.

 

Автор — Ірина Горбасьова

Джерело — Радіо Свобода 

pic
Приєднуйся до команди волонтерів в своєму місті