EcoSys
17 груд. 2018 р.

Максим Бородін розповів про «Нових лідерів» і виграний мільйон

Не так давно завершився телевізійний проект «Нові лідери» на каналі ICTV. Маріупольський депутат Максим Бородін став його переможцем і в якості призу отримав мільйон гривень на реалізацію свого екологічного проекту в Маріуполі, Запоріжжі та Кривому Розі. З тих пір, як Бородін повернувся до Маріуполя, питання «Де гроші?» стало його постійним супутником.

- Так де ж гроші, Максиме?

- А ось вони (сміється і показує мобільний додаток Приват24, де на рахунку 805 тис. грн). З виграного мільйона отримано на рахунок 805 тисяч. Решта грошей, згідно з договором, були перераховані дарувальником на податки. На жаль, податки залишилися в Києві. Я так сподівався, що вони підуть до Маріуполя, але ні - за місцем реєстрації платника податків. Зараз цими грошима займається бухгалтер і буде робити оплати в міру необхідності. Все гранично прозоро.

- А як ти взагалі опинився у цьому проекті?

- Моя участь мала спонтанний характер. Ми з командою довго роздумували, треба воно нам чи не треба, врешті-решт зареєструвалися в останній момент, зняли з Кирилом Вишняковим ролик, а я за один вечір написав план. Це було нескладно, тому що ідеї екологічного моніторингу у нас і так були, я просто переніс наші думки на папір.

- Для вас важливі були ці гроші? Потрібен був цей мільйон?

- Гроші - не головне. В першу чергу ми хотіли винести проблему екології Маріуполя на всеукраїнський рівень, я розумів, що це, як любить говорити Вадим Сергійович (Бойченко - прим.ред.), майданчик для піару. Тільки піару не персонального, а піару проблеми в широкому сенсі.

Ті маріупольці, які стежать за екологією в місті, бачать, що останнім часом всі наші спроби змінити ситуацію впираються в системну проблему, в українське законодавство, в Мінприроди, Мінекоінспекцію. Ми все робимо по закону, у нас є фахівці, які розбираються в правовій стороні питання, але ми впираємося в ці старі закони, спеціально прописані лобістами під забруднювача, і це тупик.

Одні лише протестні акції, самі по собі, теж не можуть сьогодні вирішувати проблему. Мітинги - це хороший спосіб тиску на забруднювача, можливість для громади заявити про свої вимоги. Але глобально вони проблему не вирішать. Якщо в 2012 році ми могли в ході протестів ставити завдання зупинити або закрити окремі виробництва (застарілі аглофабрику, коксові батареї), то сьогодні так питання стояти вже не може. Все, що можна, ми вже закрили.

У даній ситуації можна вести мову тільки про три коксові батареї, що залишилися і в яких є свій термін. Але незважаючи на всі розповіді Енвера Омаровича (Цкітішвілі - прим.ред.), що вони побудують нову коксову сучасну батарею на «Азовсталі», відразу скажу: ми їм цього зробити не дамо. Тому що з того, що я побачив в Європі, коксове виробництво - це є коксове виробництво, воно брудне завжди, і робити йому в центрі міста нічого. Крапка. Нехай будують на околиці, в районі аглофабрики ММКИ.

Справа в тому, що від коксового виробництва не так далеко несе викиди, але вони дуже небезпечні.

З винесенням коксового виробництва з центру на околицю міста ми вирішуємо основні проблемні питання з хімічним запахом. І вже якщо все одно будувати з нуля, то треба будувати за містом, а не в його центрі.

- Але ми відхилилися від теми. Голосування на етапі відбору проекту «Нові лідери» було не дуже активним. Не так багато голосів було зібрано за тебе. Твоє потрапляння в програму було несподіванкою?

- Ні. Я був впевнений, що зможу пройти відбір. Справа в тому, що 50% учасників відбиралися шляхом голосування, а друга половина - експертами. Проект нашої команди на тлі тих, що подавали інші кандидати, був системним, продуманим. Таких проектів було дуже мало, тому комісії було не важко зробити вибір.

Що стосується активності... Ну наші люди взагалі так влаштовані, що їм дуже складно подолати свою інертність і зробити кілька кроків для авторизації. Тому і голосували неактивно. А ось в деяких містах підключався адміністративний ресурс для підтримки частини кандидатів, і тоді ми бачили по кілька тисяч зібраних голосів під окремими прізвищами. Потім виявлялося, що частина голосів була зібрана з порушеннями.

- «Нові лідери» - амбітна назва. Нові лідери чого? Міста, регіону, країни? Можливо, політичних партій? Яким ти бачиш сам проект?

- Спілкуючись з творцями шоу, я зрозумів, що вони і самі на старті проекту не зовсім розуміли, чого домагаються. Вони точно знали, що хочуть показати регіональних лідерів, винести в телевізор тих, хто не публічний, хто не має можливості заявити про себе. У суспільстві є великий запит на нові обличчя. А де їм взятися, якщо телевізор крутить одних і тих же? У цьому сенсі ідея була прогресивна. З іншого боку, глядачі все одно хочуть шоу. Тому формат довго перероблявся, змінювався в процесі. Добре, що його не перетворили у фрік-шоу. Я побоювався цього, коли готувався до участі. Гарантією того, що це не трапиться, для мене особисто були імена людей, які увійшли в журі. Я не знав нікого з них особисто, але стежив за їх роботою через ЗМІ і Фейсбук. Це порядні люди.

- Розкажи, що відбувалося по той бік камери?

- Наше шоу знімалося так само, як знімаються всі шоу. Приїжджали на зйомки, поверталися додому. Моє найяскравіше враження від проекту - це село Іванківці. Цілий тиждень ми там жили. Точніше, ночували ми в готелі в Бердичеві, а працювати кожен день приїжджали в село, в центрі якого стояли два намети - штаб нашої команди і команди суперників. Перед нами поставили дуже складне завдання - допомогти селу за тиждень. При цьому в Іванківцях - системні проблеми. Те ж, що і в містах, тільки ще гірше. Бюджету немає, депутати незрозуміло чим займаються, контакту з громадою у них немає, голова ОТГ грає в свою дудку, посміхається, а сама тримає в умі свій інтерес. Дуже складно працювати, коли люди самі не знають, що вони хочуть, яка їм допомога потрібна. Гроші - це так, грошей дайте, а більше їм нічого не треба. Ми пропонуємо системні зміни, а мало кому це потрібно.

Взагалі, це була дуже показова історія, коли приїжджають, здавалося б, нові лідери, але діють старими методами і домагаються такого ж результату, що і нинішні політики-популісти. Голосування в селі Іванківці - це точна копія голосування на місцевих виборах в Маріуполі в 2015 році, коли людей тістечками, лавочками та іншими подарунками просто купили. Купили лояльність. Голодних і бідних дуже легко купити.

Загалом, це був дуже хороший досвід для нас.

- А як складалися ваші відносини з колегами по проекту? Ніколи не хотілося когось стукнути? Люди такі різні, і деякі вели себе настільки дивно...

- Мені було простіше, ніж усім іншим. Я загартований. Наша міська адміністрація і Метінвест натренували мою витримку. Я вмію тримати себе в руках. Єдиний гарячий випадок був у нас з депутатом Павленко від Оппоблока, який на запрошення однієї з учасниць приїжджав в Іванківці попіаритися. Там у нас з ним жорстко розмова пройшла, коли цей Павленко став розповідати, як він Маріуполю допомагав і після обстрілу Східного всіх рятував. Я йому відповів, що був на Східному з перших днів, але його там я не бачив. І якщо ви приїжджали туди особою поторгувати на камеру, кажу йому, як багато це робили, Матвієнков наприклад або Кіхтенко, то ми там були і реально допомагали людям. В кінці нашої жорсткої розмови ми його змусили сказати, що Крим - це Україна, а путін - ну знаєш хто. Напевно, отримає тепер догану в «Оппоблоку».

- Ваша маленька колективна перемога?

- Ну так.

- А якщо говорити серйозно. Які головні результати від участі в проекті?

- Головний результат - те, що проблема Маріуполя потрапила в телевізори. Мені здається, це вселило в людей надію, що проблема буде вирішуватися. Адже у людей страшна безнадія. Все навколо погано і жахливо.

Ми теж своєю критикою в деякому сенсі ці настрої підігріваємо. Але проблеми - це ще не кінець світу. Так, їх багато, але ми повинні брати і міняти ситуацію, пропонувати рішення, шукати вихід. Не просто критикувати, а саме шукати рішення.

Наша маріупольська депутатська більшість часто критикує нас, опозицію, що ми не конструктивні. Але це не так. Ми завжди на критику пропонуємо наш варіант рішення. Але якесь зерно є і в позиції наших опонентів. Тому що дуже часто люди їх критикують, не заглиблюючись в проблему. Винесли щось в паблік, отримали лайки, збір емоцій - і все. А далі це нікуди не йде. І чим така позиція краще Тимошенко, краще Ляшка? Опустимо ціни в 2, в 4 рази, підвищимо зарплати і пенсії - а податки при цьому знизимо. Ну як це можливо?

Нам кажуть: а що ви зробили? Так у нас немає ресурсу, щоб зробити і показати. Нам не кажуть: ось вам шматок бюджету, а ну покажіть. Але немає!
А ми б показали. Тому що навчилися брати не грошима, а креативними рішеннями. А наша міська адміністрація поводиться як справжній багач. Гірлянди, карусельки, мільйон туди, мільйон сюди. Це все чудово, але якщо у вас в трьох кроках, на Грецькій, постійно тече вода, то, може, треба менше витратити на гірлянди і зробити-таки воду?

У нас багато питань. Дратує совок цей довбаний. Ось навіщо потрібно було центр міста гнати? Ну хто змушував? Навіщо ця кампанійщина? А потім виходить, то плитка тріщить, то стовпи нахиляються, то паркани встановлюємо - плитку перекладаємо. А переробки - це все додаткові витрати. Ось проти чого ми виступаємо. На жаль, у тих, хто сьогодні представляє владу, дуже погана реакція на критику, чесно.

- До речі про чесність. В рамках проекту тобі довелося пройти поліграф. Які враження?

- Це було непросто. Близько ста питань. Багато з них про одне й те ж, але з різних сторін. Деякі питання ставили мене в глухий кут. Наприклад, мене запитують, чи був зацікавлений який-небудь бізнес, щоб я став депутатам. Перша реакція - ні, не був. Потім починаю думати, сумніватися, ну як же, адже багато людей, які працюють в малому бізнесі, мене підтримувало, вони розраховували, що я буду відстоювати інтереси всього малого бізнесу в міськраді. Загалом, що хочу сказати, нахабним і безсовісним набагато легше пройти поліграф, ніж чесним і тим, хто сумнівається.

- Сьогодні все це вже позаду. Ваша команда йшла за піаром, а отримала гроші. Коли почнете витрачати?

- Перше, що я хотів би підкреслити: наш проект не вирішить на 100% проблему екології. Це дозволить максимально посилити тиск на забруднювача, але не вирішити проблему чистого повітря цілком.

Що важливо зробити прямо зараз. Ми хочемо реалізувати той проект, який почав сайт 0629 з недорогими приладами, зібраними самостійно. Ми хочемо відкалібрувати ці прилади, налагодити систему, щоб люди - ті, хто хоче - могли за невеликі гроші ставити у себе вдома такі прилади. Ми хочемо поєднати ці дані, вивести їх на один сервер і створити мережу вимірювань по місту.

Тому зараз наше головне завдання - отримати референсні прилади, які будуть служити для калібрування всіх інших приладів, а потім почнемо збирати недорогі датчики і робити мережу. Амбітна ідея, але реалістична.

Зараз йдуть переговори з постачальниками, закуповуємо необхідне обладнання. Ми розраховуємо отримати великі знижки, оскільки реалізуємо соціальний проект. У нас вже є такий досвід - компанія «Aeroqual» пішла назустріч і продала вимірювальне обладнання фактично за собівартістю. Це соціальна позиція керівництва, і я вважаю, важливо про це говорити.

Загалом, робота вже почалася.

- Під час проекту дуже багато експертів, члени журі всерйоз побоювалися за твою безпеку, враховуючи, з ким доводиться боротися. А наскільки ти сам відчуваєш загрозу для себе?

- Небезпека є завжди. Я прекрасно розумію, з ким доводиться мати справу. Людей, які ненавидять мене і команду - більш ніж достатньо. Ми дійсно незручні, з нами не можна домовитися, і те, чого ми домагаємося, тягне за собою збитки або зростання витрат для деяких бізнесів.

Як будь-якій людині, мені страшно - за себе, за родину. Але я також розумію, що не робити цього я не можу.


Записала Анна Романенко
Джерело: 0629.com.ua

pic
Приєднуйся до команди волонтерів в своєму місті